Сезон учнівських олімпіад закінчився: підводимо підсумки

Учителі, які готували своїх учнів до участі в олімпіаді, а потім працювали у складі журі з перевірки олімпіадних робіт, іноді припускають типової помилки у бажанні "захистити інтереси" дітей.

 

Учитель може справді вважати, що члени журі, мовляв, не зацікавлені у тому, щоб мій учень став переможцем олімпіади.

 

Щоб довести, що такий учительський страх безпідставний, розглянемо правильну систему роботи вчителів під час перевірки олімпіадних робіт. Правильна робота залежить від розуміння головою журі алгоритміки роботи з перевірки олімпіадних робіт. Розглянемо всі етапи роботи журі, які дозволяють йому швидко і якісно оцінити роботи  та визначити переможців.

 

До приходу журі голова планує подальшу роботу його членів: об’єднує  вчителів у пари (групи) по кількості паралелей, заявлених для певної олімпіади. Так, якщо олімпіада з української мови та літератури охоплює дітей 7-11 класів, то для перевірки треба утворити 5-ть пар учителів. Об'єднання у пари відбувається за таких загальновизнаних правил:

 

1. У пари об’єднуються вчителі з різних шкіл, з одної школи – забороняється.

 

2. У визначеній для певних вчителів паралелі не повинно бути учнів, яких вони навчають.

3. У випадку, коли більшість вчителів мають учнів з декількох паралелей і неможливо голові журі забезпечити правило № 2, він розподіляє таких вчителів у паралелі з найменшою кількістю учнів даного учителя.

 

Наприклад, в олімпіаді з української мови та літератури беруть участь 5 учнів з 9-го класу, 3 учні з 8-го, 1 учень з 10-го і 1 учень з 11-го, яких навчає учитель - член журі. Голова журі може його розподілити до складу однієї з трьох пар:

 

• пара для перевірки робіт учнів 7-го класу (немає учнів)

• пара для перевірки робіт учнів 10-го класу (1 учень - найменша кількість для даного учителя)

• пара для перевірки робіт учнів 11-го класу (1 учень - найменша кількість для даного учителя)

 

4. Голова журі має врахувати досвід роботи вчителів, орієнтуючись на педагогічну категорію, педагогічне звання; досвід виконання обов’язків керівника шкільного або міського методичного об’єднання тощо.

 

5. Голова журі має врахувати психолого-фізіологічні властивості учителя, об’єднуючи педагогів, які вміють працювати швидко, з тими, темп перевірки яких уповільнений.

 

Отже, найважливіша частина підготовчої роботи голови журі зроблена. Іноді постає додаткове завдання - розподілити навантаження на кожну пару таким чином, щоб групи педагогів працювали в однаковому темпі і мали змогу закінчити свою роботу майже одночасно з іншими парами.

 

Розглянемо підготовку до роботи журі Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика. Нехай в складі журі 10 учителів. А кількість учнів по класам розподілилася таким чином:

 

• 3 класи - 5 учнів;

• 4 класи - 6 учнів;

 

• 5 класи - 7 учнів;

• 6 клас - 8 учнів;

• 7 клас - 6 учнів;

• 8 клас - 8 учнів;

 

• 9 клас - 1 учень;

• 10 клас - 3 учні;

• 11 клас - 1 учень.

 

Спробуємо розподілити навантаження на 5 пар педагогів (10 = 5 х 2) таким чином, щоб всі закінчили роботу майже одночасно. Розподіляти кількість написаних конкурсних робіт будемо, виходячи з того, що обсяг  написаного від початкових класів до старших класів збільшується і пропорційно збільшується час на перевірку таких робіт. Можливий такий варіант розподілу:

 

1 пара: 3-4 класи - 11 робіт

 

2 пара: 5 клас - 7 робіт

           10 клас - 3 роботи

           Разом - 10 робіт

 

3 пара: 6 клас - 8 робіт

           9 клас - 1 робота

           Разом - 9 робіт

 

4 пара: 7 клас - 6 робіт

           11 клас - 1 робота

           Разом - 7 робіт

 

5 пара: 8 класи - 8 робіт

Нарешті вчителі прийшли на перевірку, голова журі ознайомив кожного, з ким в парі він працює і скільки робіт вони вдвох перевіряють. 

 

Чи повинен голова журі допомагати вчителям певної пари у перевірці робіт?

 

Ні. Голова журі повинен бути над загальним процесом перевірки і усунути себе від роботи в складі певної групи. Головне його завдання - координувати загальний хід перевірки, консультувати вчителів на їхній запит щодо методики оцінювання завдань, забезпечити їм розуміння олімпіадних завдань і можливих варіантів відповідей школярів, слідкувати за єдиними вимогами (в усіх паралелях) щодо оцінювання завдань тощо. На запит учителя він може знайти відповідь до завдання у словниках, довідниках, підручниках і в Інтернет-джерелах. 

 

Зрозуміло, що він зберігає в особливій папці підписи до олімпіадних робіт і віддає їх тільки у випадку повної перевірки всіх робіт із зазначенням загальної кількості балів.

 

Далі на запит групи вчителів голова журі віддає підписи робіт для розкодовування і перенесення балів за кожне завдання та остаточного балу до протоколу (результатів своєї паралелі).

 

Потім організовується загальне голосування по кожній паралелі, яке відбувається в наступному порядку. Голова журі від кожної пари вимагає попереднього розподілу учнів за І, ІІ та ІІІ місцями для подальшого представлення (виголошення). Один з двох вчителів оголошує результати перевірки, називаючи прізвище, ім’я учня, його остаточну кількість балів і запропоноване місце за рейтинговою системою.

 

Решта вчителів вислуховує, якщо немає запитань і пропозицій (частіше буває пропозиція іншого розподілу за місцями), підняттям рук усі члени журі голосують і засвідчують свою згоду підписом у протоколі результатів. Як тільки ця процедура відбулась по кожній паралелі, голова журі просить пари вчителів перенести результати їхньої роботи до загального протоколу олімпіади, який теж усіма підписується.

 

В кінці голова записує в заявку на ІІІ етап дані про учнів, які посіли І місця, та дані про учнів-дублерів. Якщо учнів, які посіли І місце, декілька, журі визначає, кого відправити на наступний етап (як правило, того, хто має найбільшу кількість балів, або того, хто краще впорався із творчим завданням (наприклад, твором).

Але повернемся до ситуації голосування по паралелях.

 

Саме тут, під час голосування, ті вчителі, учні яких не увійшли до складу переможців в попередньому розподілі, мають всі можливості до так званого "захисту інтересів" власних учнів. Повторимо, що члени журі підписують  всі без винятку протоколи з результатами. На даному етапі голова журі має  стимулювати потребу окремих педагогів щодо перегляду олімпіадних робіт своїх учнів, виділяє час на прочитання роботи таким педагогом і коментування її оцінки членами групи, що перевіряла. Також вчитель, якщо бачить необхідність, може запропонувати внести роботу свого учня до списку робіт  переможців. Пропозиція розглядається і або приймається, або відхиляється.

 

Чому це можливо сьогодні і було неможливо раніш?

 

Раніш існувала практика давати учню місце, якщо загальна кількість балів за роботу входила у межі балів, окреслені для кожного з трьох місць. Наприклад, якщо максимальна кількість балів за виконання всіх завдань була 42 бали, то для І місця окреслювали проміжок з 42 до 39 балів, для ІІ місця - з 38 до 35 балів, для ІІІ місця - з 34 до 30 балів.

 

З часом організатори вищих етапів Всеукраїнських учнівських олімпіад відмовились від такої практики і стали рекомендувати рейтингову систему розподілу між І-ІІІ місцями, за якою беруть за максимум кількість балів найкращої роботи в певній паралелі. Поступово вчителі навчилися групувати роботи учнів за переможними місцями. Перевагою рейтингової системи була гнучкість у підходах до визначення переможців, а також можливість нагородити значну кількість учасників олімпіади, стимулюючи їх на участь в олімпіадах в перспективі.

 

Так от, учитель міг запропонувати внести ненагороджену роботу до списку на ІІІ місце, використовуючи саме гнучкість рейтингової системи оцінювання. Практика використання цієї системи знайшла її типовий недолік, який полягав у відсутності нижньої межі балів для визначення робіт на ІІІ місце. Таким чином дали про себе знати переваги відхиленої попередньої системи оцінювання на основі чітких окреслених меж.

 

Тому зараз використовується гібридна рейтингова система оцінювання: для визначення межі на ІІІ місце введено обмеження: так, наприклад, в олімпіаді з української мови та літератури воно таке: переможцем може бути лише той, хто виконав 40% завдань. Для олімпіади з англійської мови, наприклад, межа інша: переможцем може бути той, хто впорався із 60% завдань. Проте не треба розуміти так, що учень обов’язково буде нагороджений, якщо загальна кількість балів за його роботу входить в межі 60%. Ні, межа в 40% чи 60% - це лише умова, а не самий факт нагородження. 

 

Для певної категорії учителів важливо знати кількість учнів в паралелі, яку можна нагородити. І тут введений свій маркер. Рекомендується нагородити близько половини (50%) учасників в кожній номінації. Тут теж не без крайнощів: якщо рекомендовано 50% учасників – це не означає, що більше нагороджувати заборонено. Буває, в паралелі мало учасників (1-5), всі школярі виявили досить глибокі знання, перевірка виявила, що різниця між їхніми остаточними балами дуже мала – в такому випадку можуть бути нагороджені всі за І-ІІІ місцями.

Може бути протилежна ситуація. Учнів також мало, але в найкращого з них різниця між максимальним балом для всі завдання і отриманим учнем значна – в такому випадку журі може вирішити не надавати кращому в паралелі учневі І місце, а дати тільки ІІ або ІІІ. В такому випадку, навіть якщо учнів всього, наприклад, 5, нагородженими ІІ-ІІІ місцями можуть бути не всі.

 

За сучасними правилами, олімпіада ще не закінчується. Дається, як правило, три дні на проведення апеляції. Тут може у певної категорії педагогів з’явитися спокуса ініціювати апеляцію до результатів олімпіади. Проте Положення про Всеукраїнські учнівські олімпіади, турніри, конкурси з навчальних предметів, конкурси-захисти науково-дослідницьких робіт, олімпіади зі спеціальних дисциплін та конкурси фахової майстерності (наказ МОНмолодьспорту України № 1099 від 22.09.2011) (далі – просто Положення) чітко визначає, хто може бути ініціатором в організації апеляції. Згідно з п. 4.2. даного Положення такою особою визнаний не вчитель-предметник, а його учень.

 

Згідно з п. 4.2. Положення апеляція не може бути організована за усним волевиявленням учня. Має бути написана письмова заява, в якій не тільки зазначається намір апелювати до результатів перевірки олімпіадної роботи, а й – і це головне – причина апеляції. Тобто безпричинний письмовий намір апелювати може бути відхилений організаційним комітетом певного етапу. Але, як правило, організаційний комітет іде на зустріч бажанню учня. Визначається час і місце апеляції, запрошуються члени журі, представники оргкомітету – і відбувається сама апеляція, під час якої члени журі коментують учневі виставлені бали за кожне завдання, пояснюють, чому за набраними балами робота не увійшла до списку робіт переможців. Після апеляції згідно п. 4.3 Положення складається протокол, в якому зазначається результати апеляції: або бали переглядаються в бік збільшення чи зменшення, або бал залишається без змін; робота вноситься або не вноситься до списку робіт на нагородження І-ІІІ місцями.

 

Звернемо увагу в цій ситуації на неприпустимість будь-якого (чи адміністративного, чи психологічного) тиску на членів журі з метою впливу на результати апеляції. Закиди з боку адміністрації закладів освіти на кшталт «захисту інтересів дитини» є противоправними. Чому це так, докладно роз’яснювалося вище.

 

Також неприпустимим є ситуація примушення учня до написання заяви на апеляцію. На жаль, учень не завжди може захиститись від маніпулювання свідомістю з боку вчителя, який його навчає. Якщо до початку апеляції дитина забрала заяву, апеляція не відбувається. Тиснути на неї з боку вчителя (вчителів), щоб апеляція все ж таки відбулася, противоправно і аморально.

 

Ми вважаємо, що самодисципліна вчителя, відповідальність його за власні вчинки та за подальшу долю його вихованців, розуміння спільної відповідальності за доручену справу, турбота про розумове та психологічне здоров’я дітей мають залишатися головними складовими педагогічної майстерності кожного учителя.

 

О.М. Мандровний, методист міського методичного центру.