Ніхто не запитує себе, чому, коли викладають геометрію, паралельно привчають дітей креслити схеми трикутників та прямокутників, паралелограмів тощо. Невже не можна обійтися? Тим, хто відповідає, що по-іншому викладати геометрію неможливо, зауважимо – можна обійтися! Але при одній умові. Коли у дитини гарно розвинена уява. У такому випадку потреби креслити на папері немає  – малюнок з усіма деталями вибудовується уявно, начебто чорно-біла фотографія з’являється у хімічному розчині.

 

За роботу уяви та її розвиток відповідає права півкуля головного мозку. Коли учень чи учениця читає умови геометричної вправи, працює ліва півкуля, яка відповідає за логічне мислення. 

 

Робота свідомості в процесі обробки та переробки інформації можлива лише за гармонійної співпраці обох півкуль мозку.

 

Коли дитині у процесі розв’язання задачі пропонують  зробити схему, мета тут одна: допомогти правій півкулі уявити умови завдання. Таким чином, будь-яка схематизація певної інформації – це вимушена міра і одночасно поштовх для роботи людського мислення. Неможливо уявити логічне мислення без образного мислення і навпаки. В дійсності не існує окремого логічного мислення людини і окремого образного. Образи спираються на логіку. Логіка оживає в образах.

 

Що ми розуміємо під образом?

 

Образ – це схема, картина, малюнок, креслення, графік, зображення, ілюстрація, фігура і таке інше. 

 

Коли дитина після словесного пояснення нового матеріалу  заявляє, що вона майже нічого не зрозуміла, панікувати не слід. Просто під час пояснення дитині не вистачило необхідного об’єму наочності.

 

Коли учитель пояснює новий матеріал, в його свідомості паралельно його промові розгортається уявна картина. Перш за все уявна картина присутня під час пояснення лінгвістичних термінів. За кожним терміном стоїть образ, який створив і закріпив у власній свідомості учитель.

 

Тому загальне правило для будь-якого навчання наступне: якщо за теоретичними поняттями, логічними судженнями не ховається деталізований образ, вони не будуть зрозумілі, і пам’ять їх не зафіксує.

 

Тому для прискорення навчання бажана будь-яка схематизація нового матеріалу. Нагадаємо, що це вимушена міра. Але на певному етапі навчання необхідна.

У методику викладання мови і літератури закладені мінімальні засоби схематизації. Нагадаємо їх. 

 

Це графічні позначення значущих частин слова, членів речення.

 

Схеми пунктуаційних знаків при однорідних членах речення та узагальнювальних словах.

 

Схеми пунктуаційних знаків при прямій мові та авторських словах.

 

Схеми складносурядних та складнопідрядних речень.

 

Схеми складних речень з рівними видами зв’язку.

 

Підкреслення орфограм однією чи двома рисками.

 

Позначення головного та залежного слова в словосполученні тощо.

 

Всі ці засоби наочності необхідні і методично виправдані. Нехтування ними заради економії учительського або учнівського часу на уроках неприпустимі саме через їх керівну функцію у гармонізації роботи головного мозку учнів.

 

Учитель може розробляти власні схеми для пояснення будь-якого лінгвістичного терміну за умови домовленості з учнями щодо тлумачення окремих елементів її.

 

О.М. Мандровний, методист міського методичного центру