Останнім завданням у тестуванні з мови та літератури є написанням міні-твору. На жаль, значна частина тестованих або відмовляється від виконання такого завдання, або, написавши таки текст, не отримує бали високого чи достатнього рівнів за зміст твору. У чому справа? А справа ця не нова та методично вже досліджена.

 

Під час перевірки контрольних учнівських творів на літературну тему виникають дотичні проблеми.

 

Як оцінити зміст учнівського твіру на літературну тему, коли обсяг достатній, учень демонструє обізнаність у сюжеті літературного тексту, характеризує дієвих осіб і таке інше, але вчительська інтуїція протестує проти високого балу за учнівську роботу? Як інтуїтивні сумніви зробити ясними для розуму, щоб учитель міг довести власну оцінку на уроці з аналізу написаних учнівських творів?

 

Судити про це дозволяє огляд типових помилок у змісті учнівських творів. 

Перша група помилок пояснюється поганим знанням навчального матеріалу. Це не тільки досконале знання змісту літературного твору шкільної програми, але й змісту самостійно прочитаних творів, статей газет та журналів, пізнавальних телепередач тощо (такий запас знань важливий під час аргументації у творах дискусійного характеру).

 

Погане знання матеріалу - це той випадок, коли сума інформації, зазначена темою твору, зовсім не відповідає сумі інформації, викладеної учнем. Часто можна спостерігати випадки, коли учень ігнорує запропоновану тему, замінює її зовсім іншою, з його точки зору, тотожною.

Поширеною є ситуація, коли учні намагається приховати слабке знання матеріалу "незалежністю висловлювань".

 

Незалежність (та оригінальність) висловлювань - ознака якісної відповіді учня. Але вона може або спиратися на висновки літературознавчої науки, або ігнорувати такі висновки. Може бути об’єктивною або суб’єктивною.

 

Часто "незалежністю думок" учні приховують нерозуміння того чи іншого літературного факту, явища. І проблема тут не стільки у тому, що школярі не вміють доводити власну думку, скільки у тому, що вони мають малий запас знань і у них не виховано поважного ставлення до художнього тексту, до постаті автора, до авторської позиції, до величезного досвіду, накопиченого наукою.

 

Практика доводить, що саме із шкільного курсу літератури учні знають погано:

по-перше, фактичний зміст художнього тексту (ситуації, в яких діють літературні герої; ієрархія героїв та стосунки між ними; поведінка того чи іншого героя) і дуже погано - авторське ставлення до зображеного у творі;

по-друге, певне коло знань з теорії літератури, звідки випливає безпорадність у визначенні  головної думки (сенсу) художнього твору та його художніх особливостей.

Наступна група помилок обумовлена недостатнім рівнем інтелектуального розвитку учня. Учень не може написати гарного твору тому, що не вміє здійснювати інтелектуальні дії із власними знаннями: дії з аналізу та синтезу, абстрагування та узагальнення, порівняння, класифікації, твердження та заперечення, спростування, доведення тощо.

Наприклад, якщо треба писати про якогось літературного героя, в подібних письмових роботах учнів йде мова або тільки про його риси, або тільки про його вчинки, або тільки про його стосунки з іншими героями. І в жодному випадку герой в цілому чи окремий його вчинок в будь-якій життєвій ситуації не зіставляється з художнім твором як поетичною цілісністю, коли учень не аналізує і не синтезує, тобто не розглядає окремий компонент твору як частину цілого.

Якщо предметом обговорення є двоє головних героїв, то учень спочатку розповідає про одного, потім про іншого (учень не досліджує їх спільні та відмінні риси), тобто не відбувається операція порівняння.

Третя група помилок обумовлена рівнем естетичного розвитку учнів. Естетичним є таке сприйняття, коли художній текст сприймається та оцінюється як факт мистецтва, тобто в єдності його форми та змісту. І учнівський твір має бути визнаний поганим, якщо він свідчить про неестетичний рівень сприйняття художнього тексту, а саме:

• оцінювання літературного тексту залежить від асоціації з фактами навколишнього життя (як результат, в свідомості учня виникають позаконтекстні образи: читацький образ не співпадає з письменницьким);
  
• літературний текст сприймається та оцінюється в залежності від особистих чи громадських заслуг письменника;
  
• персонажі сприймаються як історично достовірні, а події, що складають сюжет літературного тексту, - як факти самого життя і т.п. (що свідчить про нерозуміння учнем умовності мистецтва)
  

У дитячих творах часто зустрічаються мовленнєві помилки, які свідчать про відсутність естетичних смаків, відчуття мови, примітивність мислення та мовлення.

Джерело

1. Богомолова Е.И. Методическое пособие для преподавателей литературы подготовительных отделений вузов. / Е.И. Богомолова, Т.К. Жаров, М.М. Клочихина. - М.: Высшая школа, 1973. - 382 с.