ЯК ЗАПОБІГАТИ ПОМИЛКАМ У ВИБОРІ ПРОФЕСІЇ УЧИТЕЛЯ?

На рівні індивідуальної свідомості. 

 

Батьки народженої маленької дитини повинні розуміти, як виховати з неї Людину. Виховні дії повинні відбутися вчасно.

 

На нашу думку, потрібно до п’яти років в родинному вихованні підтримувати у дитини прагнення діяти по совісті, щоб дитина встановила інтимний зв’язок з Богом і могла жити в ладу із людьми і Всесвітом. Потрібно підтримувати природню допитливість маленької людини, відповідати по-справжньому, по-дорослому на всі запитання, які висловлюють маленькі «чомучки».

 

Запитання, які ставлять трьох-п’ятирічні діти, – це запитання філософсько-світоглядного характеру, і вони потребують відповіді саме в цьому віці. Якщо доросла людина (батько чи мати) буде відхрещуватися від відповіді на них через власне невігластво, потім, у підлітковому віці, питаннями філософського характеру таку дитину вже не зацікавити. Чому? Дитина запам’ятала ставлення дорослих до таких питань і втратила для себе їхню цінність.

 

Далі і в родині, і в дитячому садку, і в школі треба розвивати логічне та образне мислення. Це забезпечить у подальшому опору на власні судження під час свідомого вибору майбутньої професії і самостійне прийняття рішення. Розвинене мислення дозволить дитині самостійно планувати своє життя, дозволить вчасно побачити помилку щодо вибору професії. 

 

Мислення розвивається в дії і у виконанні життєво необхідних завдань. Тому сучасні форми роботи педагогів в малих групах і в цілому з колективом ефективні. Логічне мислення розвивається через оволодіння комунікацією через опанування мови свого народу і одної-двох іноземних мов, через опанування математичної мови і зв’язків між абстрактними поняттями. Саме тому в середній школі вивчають мови, математику, фізику, хімію, біологію.

 

Образне мислення розвивається завдяки завданням на створення образів. Це предмети гуманітарного циклу: українська та зарубіжна література; художньо-естетичного циклу: образотворче мистецтво, музичне мистецтво; а також креслення і трудове навчання.

 

Всі шкільні предмети формують світогляд людини, який має бути цілісним і всеохватним. Цілісність досягається через стійкі і численні зв’язки між елементами світоглядної картини кожної людини. Це нагадує складання із пазлів мозаїки, де під пазлом розуміємо картину світу, яку дає кожний шкільний предмет.

 

На жаль, часто трапляється варіант світогляду, який складається із сегментів, один з одним ніяк не пов’язаних. Про такого учня в школі говорять, що він багато про що поінформований, але в цілому ні в чому не компетентний.

 

Якщо доросла людина вибрала професію учителя, то вона буде змушена протягом всієї педагогічної діяльності в режимі самоосвіти працювати над закриттям прогалин у власному світогляді, заміни неадекватних Життю  уявлень, стереотипів мислення і поведінки на істинні та адекватні.

 

• На рівні сім’ї, школи, держави

 

На рівні сім’ї важлива випереджальна та просвітницька робота із батьками, певний педагогічний супровід родини вихованця. Але тільки робота в напрямку «Школа – батьки» без підтримки з боку усього суспільства та державності недостатня. Кожна родина знаходиться під впливом культурних норм, прийнятих в суспільстві, і культурних стереотипів ставлення до певних професій.

 

Школа і держава повинні підтримувати інститут сім’ї, пропагувати переваги існування дітей в повній сім’ї, роз’яснювати гендерні ролі чоловіка і жінки, доводити переваги дружніх родинних стосунків, створювати перешкоди щодо розлучення батьків. 

 

Школа повинна пропагувати абсолютну тверезість. Помилки у мисленні і поведінці людей, злочини трапляються як наслідок системного вживання тютюну і алкоголю. Історія знає період, коли слов’янські народи не палили і не вживали алкоголь. І сьогодні існують народи, культура яких забороняє це.

 

Медична наука знає, що алкоголь належить до наркотиків, у вигляді б чого він не потрапляв би до столу людини: пива, вина (шампанського), горілки. Існує правильна думка, що культуру паління і вживання алкоголю треба розглядати як тютюновий та алкогольний геноцид українського народу. На жаль, ця культура проникає усі традиції та звичаї нашого народу, усі народні свята, тому проблема може бути вирішена шляхом поступового пропагування здорового способу життя.

 

Суспільство повинно мати життєстверджуючу ідеологію (концепцію життя), яку б підтримувала і школа. Школа закладає наукові основи знань людини про життя суспільства та цивілізації. Як вже ми казали, престижність професії учителя обумовлюється поступовим покращенням якості суспільного життя, що неможливо без соціологічних та економічних знань, отриманих у школі та у вищій школі. Тут цінна істинність знань, які несуть такі шкільні предмети як «Історія», «Правознавство» та «Суспільствознавство».

 

Вони повинні нести істинні знання про роль учительства в будівництві суспільства та цивілізації. Саме вчителі історії мають довести істинність загальновідомого твердження, що український народ разом із іншими народами переміг у другій світовій війні завдяки шкільному учителю.

 

І нарешті, самі вчителі можуть розгледіти серед своїх учнів майбутніх вчителів. Тому, на нашу думку, в школі можливо організувати внутрішкільний відбір майбутніх вчителів серед учнів школи з подальшою рекомендацією батькам віддати випускника до педагогічного університету.

 

Могутнім засобом підняття престижу професії вчителя є державні засоби масової інформації. Тут, по-перше, найбільш впливовим залишається телебачення. Вже сьогодні потрібні програми на пропагування дружньої родини, роз’яснення гендерних ролей чоловіків і жінок, народних уявлень про сімейні традиції та звичаї, які з’єднують сім’ї, єднають людей  в єдину націю. 

 

По-друге, на авторитет учительства повинен працювати кінематограф, давати позитивний образ учителя, такий, який би змусив вибрати професію педагога. Прикладом є відомі кінокартини «Офіцери», « В зоні особливої уваги», перегляд яких для багатьох молодих людей став поштовхом пов’язати своє життя із професією військового.

 

По-третє, преса і Інтернет також можуть допомогти справі. Описи життя справжніх учителів від Бога, які тихо виконують свою справу, могли б прикрасити сторінки багатьох публіцистичних видань. 

 

І, нарешті, сучасна українська література також могла б запропонувати сучасним  дітям оповідання, повісті й романи на зразок оповідання Валентина Распутіна «Уроки французької», яке входило до програми із зарубіжної літератури.

 

Отже, критерії для дорослої людини, яка обирає чи прийняла рішення про вибір професії учителя, нами запропоновані дуже суворі. Постійний рух у розвитку власного мислення, цілісності світогляду, вдосконалення моральних орієнтирів, розуміння творчого характеру людини, життя за совістю, психологічні практики із встановлення стосунків з будь-якою дитиною, здатність за короткий час сформувати нові знання та опанувати нові технології – це складові образу учителя сучасності. Зупинка в будь-чому із переліченого може усвідомлюватися як помилка у виборі професії.

 

Але самовизначення життєвого шляху, планування свого життя, потяг до майстерності у педагогічній справі дозволяють запобігти сумнівам на будь-якому етапі професійної діяльності педагога.