Вірші Буяло Діани різні за темою, але об’єднані загальним настроєм -життєствердним дитячим оптимізмом. Дитина щиро радіє зимовій природі,захоплюється співом солов’я, ділиться теплотою родинних почуттів, з чарівною дитячою філософією розказує про воду, по-дружньому кепкує зі славнозвісного Незнайка. Мова цих дитячих поезій дуже проста, зрозуміла, але з тим авторка дуже точно і вдало підбирає слова для вираження своєї думки.
Зима
Гарно взимку,
Сніг кружляє,
На гілки дерев лягає.
Місяць світить у горі,
Їжачок спить у норі,
Спить ведмедик у барлозі,
Тільки заєць ніс морозить.
Різдво
Різдво! Яке чудове свято!
Родинне коло за столом.
Так добре, затишно в кімнаті,
І зірка сяє за вікном.
Помічниця – руйнівниця
- Помічниця – руйнівниця, -
Так ми кажем про водицю.
То світло в місто надає,
То поля усі залл’є,
То скупатися нас просить,
А то хату з місця зносить.
Треба з нею нам дружити,
Берегти її, любити!
Фанатка
У бабусі навесні
Люблю слухати пісні.
Соловейко їх співає
Так, що серце завмирає.
Знають всі дівчатка,
Що я його фанатка.
Незнайко
Незнайко друзям заявив:
«Нащо навчання муки?!
Якщо я знаю, вмію все,
Плював я на науки!»