Методика проведення контрольного диктанту

Частина 1        Частина 2

Як і орфографічні, пунктуаційні помилки бувають «грубі» й «негрубі». Не беручи до уваги такого поділу, ми не зможемо об'єктивно оцінити рівень пунктуаційної грамотності учнів, правильно організувати їх подальшу роботу над удосконаленням пунктуаційних навичок.

Постановка тих чи інших розділових знаків мотивується синтаксичними, смисловими й інтонаційними ознаками, але визначальною є синтаксичне членування письмової мови, тому й до порушення цієї ознаки слід ставитись суворіше. Наприклад, пропуск розділового знака між однорідними членами речення, між компонентами складного речення — помилки «грубі», постановка тире замість двокрапки між елементами безсполучникового речення — «негруба» помилка. Зрештою, розбіжна з оригіналом постановка розділових знаків у написаному учнем диктанті, якщо вона не суперечить прийнятим правилам, взагалі за помилку не вважається.

До «грубих» належать помилки, що порушують уже вивчені  правила  і  які  складають   основу   шкільної пунктуації (наприклад, у кінці речення, між однорідними членами речення, між реченнями у складному синтаксичному цілому, звертанні, при вставних словах і реченнях, прямій мові), слід враховувати також характер охоплення даним правилом певного класу явищ, напр., крапка з комою між однорідними членами речення виступає рідко, тому постановка тут лише коми — «негруба» помилка, відсутність же коми між однорідними членами речення — «груба».

«Негрубими» пунктуаційними помилками вважаються:

• помилки, допущені на вживання знакових сполучень,
• помилки у виборі знака: вживання коми замість крапки з комою, тире замість двокрапки і навпаки та под.

Деякі пунктуаційні помилки можна не брати до уваги при оцінюванні робіт:

• вживання коми замість крапки з комою між однорідними членами речення;
• помилки на правила (пропуск знака або зайвий знак), які ще не вивчались або взагалі не входять до шкільної програми;
• пропуск авторського знака.

Рекомендується виправляти, але не враховувати при оцінюванні контрольного диктанту:

• помилки з тих розділів орфографії та пунктуації, які ще не вивчалися, або на правила, які не включені в шкільну програму;
• явні описки (якщо описки повторюються, то оцінку за роботу знижуємо);
• помилки в написанні неперевірюваних орфограм у словах, які ще не опрацьовувалися;
• повторення неправильних написань у тих самих словах (коли ж певне слово має двояке написання типу життєвий і життьовий, то його можна не виправляти, якщо учень записав не той варіант, який вжито в продиктованому тексті);
• розбіжність у розстановці розділових знаків у роботі учня порівняно з продиктованим текстом, якщо це не порушує пунктуаційних правил (тобто в передачі т. зв. авторської пунктуації).

Із посібника В.Т. Горбачука "Види диктантів

і методика їх проведення" (1989)